Національний звіт
Україна вперше долучилася до дослідження COSI в шосту хвилю і стала однією з 48 його країн-учасниць.
Дослідження проводилося на замовлення Міністерства охорони здоровʼя України за координації Центру громадського здоровʼя. Збір даних реалізовано громадською організацією «Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка» за фінансової підтримки Швейцарії, що надається через Швейцарську агенцію розвитку та співробітництва (SDC) та GFA Consulting Group GmbH в межах Українсько-швейцарського проєкту «Діємо для здоров’я», технічної підтримки офісу ВООЗ в Україні, Європейського офісу ВООЗ.
Українська частина дослідження проводилася з листопада 2023 року по лютий 2024 року. Вона охопила 3557 дітей, 3601 осіб з числа батьків та 185 представників закладів освіти 187 шкіл в 20 регіонах України.
Це дозволило безпосередньо порівняти ситуацію в Україні з іншими країнами Європейського регіону ВООЗ та інтегрувати українські дані в міжнародну систему оцінки.
Отримані дані можуть використовуватись для розробки стратегій, спрямованих на створення більш здорових умов для дітей та боротьбу з надмірною вагою у дітей та дитячим ожирінням.
Згідно з результатами дослідження:
- 22,96% дітей 6-8 років мають надлишкову масу тіла (із них у 9,13% – ожиріння, а 2,63% – важке ожиріння).
- Хлопчики більш схильні до проблем з вагою: показники надлишкової маси тіла у них сягають 25,24% проти 20,72% у дівчат.
- Діти мають недостатню фізичну активність: третина або взагалі не займаються, або витрачають менш як годину на тиждень на високоінтенсивні фізичні навантаження.
- 54,4% учнів проводять понад дві години за гаджетами у будні, а у вихідні дні – 83,4%.
Загалом рівень поширеності надлишкової маси тіла та ожиріння серед дітей в Україні зіставний з показниками країн, які брали участь в дослідженні: в середньому 25% дітей мають надлишкову масу тіла, в тому числі ожиріння.
Основні фактори ризику розвитку ожиріння — це нездорове харчування та малорухливість. В ході дослідження виявилося, що тільки близько половини українських дітей харчується з дотриманням рекомендованої норми МОЗ — щодня їсти фрукти та овочі.
Свіжі фрукти щодня їдять лише 55,3% дітей, а овочі — 41,4%. Натомість опитування батьків показало, що діти споживають забагато цукру: щодня цукровмісні напої вживають 20,3% дітей, а солодкі закуски (печиво, торти, десерти) — 17,8% дітей.
Одне з найстійкіших спостережень COSI полягає в тому, що нижчий соціально-економічний статус часто пов’язаний із вищим ризиком ожиріння серед дітей. Причини багатофакторні. Якісне харчування часто дорожче, спорт може вимагати додаткових витрат, а тривалий стрес впливає на режим сну, фізичну активність та харчову поведінку.
Формально ці показники розташовують Україну між країнами Західної та Центрально-Східної Європи. Однак реальна ситуація є значно складнішою. Особливість України полягає в тому, що на здоров’я дітей одночасно впливають кілька трансформацій: Україна одночасно переживає економічні зміни, трансформацію харчової культури, цифровізацію повсякденного життя, наслідки пандемії та повномасштабної війни.
У харчуванні співіснують дві моделі. З одного боку — традиційна кухня: домашні страви, супи, крупи, каші. З іншого — дедалі більша присутність солодких напоїв, снеків, швидкого харчування та ультраперероблених продуктів. Це формує змішану модель споживання, характерну для країн, які проходять період швидких соціальних змін. Окреме значення має соціально-економічна нерівність.
Ключові результати
Європейська ініціатива ВООЗ з епіднагляду за ожирінням у дітей (COSI) в Україні у 2023-2024 роках
Fact sheet and Highlights
WHO European Childhood Obesity Surveillance Initiative (COSI) in Ukraine 2023–2024
Міжнародний звіт
У шостому раунді Європейської ініціативи ВООЗ з епіднагляду за дитячим ожирінням (COSI) було зібрано дані з використанням стандартизованих методів приблизно про 470 тисяч дітей віком 6–9 років у 37 країнах-учасницях у Європейському регіоні ВООЗ за період з 2022 по 2024 рік.
Для понад 150 тисяч дітей додатково аналізувались поведінкові фактори: харчові звички, фізична активність, спосіб пересування до школи, тривалість сидячого дозвілля та інші аспекти повсякденного життя. Такий масштаб дозволяє бачити не окремі випадки, а структурні закономірності на рівні країн і регіонів.
Перший важливий висновок дослідження полягає в тому, що Європа не має єдиної моделі дитячого ожиріння. У середньому приблизно 25% дітей 7–9 років мають надлишкову вагу або ожиріння, а близько 11% — ожиріння. Проте за середніми цифрами приховується значно складніша картина: ризики між країнами можуть відрізнятися у кілька разів. Це означає, що вирішальну роль відіграють не лише індивідуальні рішення сімей, а й умови, у яких формується дитинство.
Загалом 25% дітей віком 7–9 років мали надмірну вагу (включаючи ожиріння), а 11% – ожиріння. Зберігаються значні відмінності в поширеності між країнами: поширеність надмірної ваги коливається від 9 до 42%, а поширеність ожиріння – від 3 до 20%.
Згідно з результатами дослідження:
- Найнижчі показники дитячого ожиріння традиційно спостерігаються у країнах Північної Європи — таких як Швеція, Норвегія, Фінляндія та Данія. У деяких випадках рівень ожиріння серед дітей тут становить лише 3–8%. Причина полягає не стільки у харчуванні, скільки у створенні середовища, де рух є природною частиною щоденного життя. Діти частіше пересуваються пішки або велосипедом, мають доступ до громадських просторів та спортивної інфраструктури, а профілактика працює ще до появи проблеми. До цього додаються системи шкільного харчування, раннє виявлення ризиків та менший рівень соціальної нерівності.
- окремі країни Південної Європи — Греція, Іспанія, Італія та Кіпр мають показники ожиріння серед дітей 15–20%, а надлишкової ваги — понад третина дитячого населення. Це створює певний парадокс, адже саме цей регіон традиційно асоціюється із середземноморською дієтою — однією з найздоровіших моделей харчування у світі. Проте за останні десятиліття традиційне харчування дедалі більше витіснялося дешевими висококалорійними продуктами, солодкими напоями, ультрапереробленими перекусами та фастфудом. Фактично йдеться про поступову заміну культурної харчової моделі глобалізованою індустрією продуктів.
Отримані результати свідчать про те, що дитяче ожиріння продовжує становити серйозну суспільну загрозу для регіону, і підкреслюють, що комплексні дії потрібні на міжнародному, національному та місцевому рівнях вже сьогодні.
